Затишна мансарда в старому будинку Києва
Будинок, в якому я мала робити проект, в 1964 році побудував дідусь замовниці. Будинок був одноповерховим, але мав високе горище, куди вели окремі сходи з вулиці. В частині горища замовниця відремонтувала кімнату та ванну, зробила передпокій і жила вже деякий час. Моєю задачею було перетворити іншу частину приміщення, яка використовувалась як склад на затишну вітальню з кухнею.
Відгороджувати передпокій не стали, тому довелось демонтувати стіну між передпокоєм та вітальнею. Також щоб вийти на один рівень по висоті, треба було розібрати частину стелі, зашитої гіпсокартоном у передпокої.
Що мені одразу не сподобалось — приміщення було занадто довгим та вузьким. Також на всі 25 метрів ми мале лише одне маленьке віконце в дальньому кутку. Робити вікна в стелі не стали з двох причин: по-перше, будинок був старий, ніхто вже не памятав, що там всередині, а по-друге, це б зробило проект значно дорожчим. Тому ми вирішили зробити скляні вхідні двері, які дали нам трохи більше світла.
Ще один момент, який мені не дуже подобався — мийка знаходилась поруч з вхідними дверима у ніші і перенести її ми не мали змоги. Розмістити поряд кухню теж не вдалося б, бо зліва у нас вхідні двері, а справа — двері в спальню та ванну кімнату. Отож, кухня вийшла розірвана, що не дуже зручно.
Також ми трохи підняли балки, щоб збільшити висоту стелі та поспилювали деякі з них, що заважали. Звичайно, несучі конструкції ми не чіпали. У мийки взагалі було щось дивне — купа виступів, і незрозуміло, що ми можемо прибрати. При демонтажі зясувалось, що практично все.
Ще однією вимогою замовниці було залишити невеличку комору. Так як розташування її припадало на диванну зону, ще одні двері тулити зовсім не хотілось. Тому ми зробили приховані двері, обклеїв їх тими ж шпалерами, що були на стінах. Правда, всю прихованість видає ручка та петлі, які будівельник не зміг замаскувати. Ну то вже нюанси.
Шафа-купе вже була і міняти її хазяйка не планувала. Ми зменшили її на одну третину, щоб влізла кухня та перефарбували фасад в білий колір.
Після того, як я продумала розташування меблів, можна було ставити задню стіну за кухнею. Вона має 3 різні глибини — за кухнею 60 см, за холодильником 70, в зоні дивана 90 см. Ще треба було продумати, як відгородити диван від холодильника, адже ставити стінку між ними ми не могли, бо треба було залишити місце для циркулювання повітря. На тому місці якраз знаходилася балка, тому ми продовжили ряд з фальш-балок, вбивши двох зайців.
Кімната поєднує в собі 3 зони — передпокій, кухню та вітальню. Передпокій та кухня візуально розділені столом. Окремо ставити стол було ніде, тому рішення з подовженою стільницею виявилось вдалим. Тим паче, ми візуально трохи вирівнюємо вузьку та довгу кімнату. Кухня вийшла досить немаленька, ми змогли розмістити вбудовану духову шафу та мікрохвильову піч. Яка по факту зараз просто стоїть в ніші, тому що ціни на вбудовану такі шо хай їй грець. Було непросто знайти витяжку, яка б підходила для нашої мансардної стелі, та ми впорались. Верхні шафи ніяк не могли поставили через скос стелі, але кухня вмістила всю потрібну замовниці техніку та посуд.
Диванна зона вийшла досить великою — 2 на 3 метри. Прототипом дивану стали меблі з піддонів, які добре вписались і в нашу невисоку нішу, і у стиль загалом. Їх робили на замовлення, каркас виміряли, щоб у ніші якраз помістились вибрані нами корзинки. Під вікном розмістилась батарея, яку з фасаду прикривають подушки і де дуже любить спати кицька.
Два журнальні столика різної висоти, які ставляться один під другий, дуже економлять простір. Телевізор ми розміщували посередині з тим розрахунком, щоб його можна було дивитися і з дивану, і зі столу. Кронштейн, на якому він кріпиться, дозволяє нахиляти і повертати телевізор під потрібним кутом.
Кольорова гамма — тепла, з коричневими відтінками. Можна сказати, що при виборі кольорової гами ми в першу чергу відштовхувались від окрасу 2-х котів, які мешкають з хазяйкою.
Не дивлячись на те, що у приміщенні використані 4 різні кольори дерева — інтерєр досить стриманий. Я планувала білі кухонні фасади, але замовниця дуже хотіла по типу зістареного дерева. Правда, знайшли ми їх з більш вираженою текстурою, ніж планували. Така дрібна однотонна мозаїка теж вибрана не випадково. Будівельник не зміг підійти ідеально рівно до краю стелі деревом, тому край досить нерівний і при навіть трохи більшій мозаїці, не кажучи про плитку, це було б дуже помітно. Хоча на рендерах я малювала гартоване скло.
На всі стіни, крім диванної зони поклеїли шпалери. Біля дивану - гіпсова цегла, пару разів пофарбована. На підлогу постелили ламінат, вирішили не виділяти мокру зону плиткою, а постелити там килимок. Мабуть, замовниця купить його з наступної зарплатні.
Трохи намучилися з фарбуванням стелі, довелося декілька разів їздити та купляти фарби різних відтінків невеликої кількості та робити викраски. Тому що спрогнозувати, як ляже той чи інший відтінок на жовтий колір сосни неможливо.
Освітлення поділено на 5 груп. 1 група — основні точкові світильники також діляться на 2 групі — окремо в передпокої та окремо у вітальні. Далі йде підвісний світильник над обіднім столом. На окремий вимикач виведена підсвічування робочої поверхні кухні. І в диванній зоні є 2 бра. Освітлення робили багато, з урахуванням того, що денного світла все рівно було недостатньо.